14 квітня 1960 р. остання боївка Української повстанської армії – група із трьох осіб – вступила в сутичку із солдатами КГБ. Напередодні 65-х роковин цієї події Музей війни провів публічну лекцію, присвячену останнім збройним виступам українського підпілля проти радянської влади.
Кандидатка історичних наук Леся Онишко ознайомила слухачів із передумовами, зародженням та розвитком українського визвольного руху в ХХ ст. Зокрема, пояснила, що національні інтереси українців були проігноровані після Першої світової війни. Продовжуючи чин Української Галицької армії, УПА зі зброєю в руках рішуче виборювала право українців на самостійну державу, вступаючи в бій із польськими, німецькими та радянськими військами. Ця боротьба не завершилась і після 1945 р.
Ігор Бігун, кандидат історичних наук, нині військовослужбовець, зазначив, що УПА не зважала на послаблення режиму («відлига» 1953–1964 рр.): повстанці так само перебували в підпіллі, розробляли плани диверсій, вступали у відкриті сутички із загонами КГБ. Дослідник детально відтворив хронологію сумнозвісного бою 14 квітня. Із трьох підпільників (Марія Пальчак, Петро Пасічний, Олег Центарський) вижила тільки жінка, яка повністю відбула свій строк покарання, вийшла на свободу 14 квітня 1975 р. й дожила до незалежності України.
Модератор зустрічі, фахівець Музею Володимир Жемчугов, наголосив, що боротьба тривала, попри терор, масові депортації та репресії радянського режиму. Після 1970-х рр. почалася друга хвиля арештів: переслідували раніше засуджених і тих, хто вже відбув покарання. Символічним є факт, що останнього повстанця – Івана Гончарука – більшовицька репресивна машина стратила в 1989 р., коли самому Радянському Союзу залишалося існувати менш ніж два роки.
Учасники заходу згадали також про тих, хто переховувався й надалі – в 1980-х рр. і пізніше. Скажімо, Ярослав Галащук вийшов із підпілля в серпні 1991 р., а Ілля Оберишин – у грудні того самого року, коли Україна вже мала незалежність і мета УПА фактично була досягнута. Вони успішно легалізувались, отримали документи. Загалом постання вільної, соборної України зустріли близько 20 тис. учасників визвольного руху.
Після 1991 р. розпочався новий етап боротьби, метою якого стала реабілітація раніше засуджених радянським режимом борців за незалежність України. Лише у 2018 р. було ухвалено закон про визнання ветеранів УПА учасниками бойових дій.
На завершення заходу присутні переглянули відеоінтерв’ю з Героєм України Мирославом Симчичем, де підпільник наголосив: «Ми в ХХ ст. двічі здобули державу, але не змогли її втримати. У ХХІ ст. втримати її – завдання молоді». Слова учасника національно-визвольної боротьби не залишили байдужим нікого з присутніх.
Захистити здобуту незалежність можливо лише зберігши пам’ять про тих героїв, які за неї боролися, – нині це наш спільний обов’язок.
