Доволі унікальними в музейній колекції є предмети, що гуртують різні покоління єдиною родинною історією. Головним чином такі артефакти відсилають нас до воєнного літопису на українських теренах і далеко поза їхніми межами. Лише впродовж ХХ–ХХІ ст. на долю наших співвітчизників припали дві світові, чисельні локальні, а нині – чергова російсько-українська війна.
Серед подібної автентики – хордокутомір, переданий у 2016 р. учасником бойових дій на сході України, командиром батареї 44-ї окремої артилерійської бригади Андрієм Кобзарем. Прилад для обрахунку відстані та кутів на мапах музейники отримали в процесі документування та комеморації розпочатої росією в 2014 р. війни.
Хордокутомір слугував ще дідові Андрія, Володимиру Кобзарю, в часі Другої світової. Коли війна прийшла на українські землі, чоловік разом із іншими шахтарями з рідної Донеччини поїхав на схід срср, до Челябінської області. Невдовзі був направлений проходити збройну підготовку, й восени 1943 р. був зарахований до складу 57-го окремого мінометного полку на посаду командира вогневого взводу реактивних установок БМ-13 «Катюша». Брав участь у бойовищах за Україну, Румунію, Угорщину. Надалі воював проти японської армії в Маньчжурії.
Довгі роки по тому родина зберігала вимірювальний інструмент як пам’ятну реліквію. Аж допоки в 2014 р. онук Володимира Андрій, який так само опанував фах гармаша, не став на захист батьківщини. Тоді створена в умовах російської гібридної агресії бригада, де він служив, зіштовхнулася з суцільною нестачею обладнання, зокрема приладів для обчислення артилерійських траєкторій. Саме в цей час хордокутомір знову став у пригоді.
До осені 2015 р. Андрій Кобзар виконував бойові завдання поблизу населених пунктів Гричишено, Муратово, Трьохізбенка, Кримське, Попасна, Горлівка, Лисичанськ. Відносно ненадовго повернувся до цивільного життя. Від початку широкомасштабного російського вторгнення знову став до лав Сил оборони України.