Ярослав Рак

79 років тому радянські війська зайшли до Аушвіцу (м. Освенцим, Польща) – одного з найбільших і найзловісніших комплексів нацистських концтаборів, де впродовж майже п’яти років було знищено понад 1,1 млн осіб. Генеральна Асамблея ООН (1 листопада 2005 р.) оголосила 27 січня Міжнародним днем пам’яті жертв Голокосту.

Чимало прикладів моральної сили й справжньої жертовності в Аушвіці виявили в’язні з «Бандера-групе» – близько 600 учасників націоналістичного підпілля, покараних за відданість ідеї української державності.

Один із них – Ярослав Рак («Мортек»), чиї унікальні фото й документальні матеріали зберігаються у фондах Національного музею історії України у Другій світовій війні. Він народився 1908 р. у м. Винники на Львівщині. Пластун, член ОУН (1931 р.), політичний в’язень польських тюрем (1935–1939 рр.), член Проводу ОУН на чолі зі Степаном Бандерою (1940 р.), керівник відділу молоді Українського центрального комітету (УЦК) в м. Краків (1940–1941 рр.), учасник проголошення 30 червня 1941 р. Акта відновлення Української держави (м. Львів). Заарештований німецькою поліцією безпеки в середині вересня 1941 р. Ув’язнений у львівських Бригідках, гестапівській тюрмі Монтелюпіх у м. Краків. Від 30 вересня 1942 р. до 19 грудня 1944 р. – бранець № 66676 концтабору Аушвіц.

Перебував разом із побратимами-підпільниками в одному блоці (№ 17), що сприяло виробленню спільної тактики спротиву. Переймався організацією гідного виживання в’язнів-українців, незалежно від їхніх політичних поглядів, зокрема через систему взаємодопомоги робочих команд (кухня, пральня, камера схову речей, табірна лікарня). У 1945 р. повернувся до роботи з патріотичною молоддю в УЦК (м. Краків). Відстоював інтереси українських політичних емігрантів у Німеччині (м. Мюнхен), від 1949 р. – у США. Помер 1989 р. у м. Нью-Йорк.